НАЙЦІННІШЕ – ЗБЕРЕЖЕНА РОДИНА!

Якого б віку не була людина і де б не жила, вона потребує родини. Спочатку тієї, де народжується та зростає, а потім тієї, яку створює сама і де виховує власних дітей. Саме з родини все починається, це своєрідна опора для формування кожного з нас, як особистості. В народі є навіть такий влучний вислів – «Яка сім`я – такий і я». І це, безумовно, правда. На жаль, за різних причин трапляються такі випадки, коли родини опиняються в складних життєвих обставинах. Найстрашніше, коли в сім`ях страждають діти. Без сторонньої допомоги в таких випадках обійтися вкрай важко.

– Наша робота – це допомога родинам, які опинилися в складних життєвих обставинах. Особисто до моїх обов`язків входить раннє виявлення таких випадків з метою можливого подальшого супроводу цих родин, проведення соціально – профілактичної роботи, спрямованої на запобігання потраплянню в складні життєві обставини сімей, дітей та молоді, консультування тощо – так із своєю роботою знайомить нас Бєляєва Олена Вікторівна, фахівчиня із соціальної роботи Бахмутського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Бахмутської райдержадміністрації. – Оскільки ми проживаємо в зоні проведення операції об`єднаних сил, то в зоні ризику опиняється майже кожна сім`я.

Світлодарськ, в якому працює Олена Вікторівна, – прифронтове місто. За кілька кілометрів – справжня війна. За останні шість років, скільки вона триває, частина мешканців виїхала з міста, інша – лишилася, проте втратила впевненість у власних силах та віру в майбутнє. Молодь, яка поки не бачить перспектив у рідному Світлодарську та не має можливості поїхати навчатися та працювати до іншіх міст, починає зловживати алкогольними напоями та наркотичними речовинами. На жаль, і карантин, який було введено у зв`язку із розповсюдженням коронавірусної інфекції, теж вплинув на ситуацію. Лікарі радять обмежувати пересування вулицями та більше знаходитися вдома. Ця порада, дійсно, зменшує ризик підхоплення та поширення вірусу. Але існує інший бік, коли тривала ізоляція сприяє загостренню конфліктів між членами родини, не рідко навіть із застосуванням фізичної сили. Звідси і маємо збільшення кількості випадків, пов`язаних із домашнім насильством.  Особливо небезпечно, коли фігурантами та свідками насильства стають діти та підлітки. Подібні ситуації потребують негайної реакції з боку фахівців Центру, в якому працює Олена Вікторівна.

– В наш час сильно лякає байдужість. Чомусь люди все частіше обирають варіант пройти повз чужої біди, замість того, щоб допомогти. В залежності від конкретного випадку, можна елементарно допомогти викликати поліцію чи швидку. В моїй роботі найпростіше, чим можуть допомогти звичайні люди, це – повідомляти інформацію про випадки насильства в  родинах із дітьми. Достатньо просто бути небайдужими до чужої біди.

Олена Бєляєва зізнається, що робота соціального фахівця морально важка та емоційно виснажлива. Найперша людина, з якою жінка ділиться своїми переживаннями, – це її колежанка. В робочому кабінеті вони працюють вдвох, тому постійно звертаються за порадами одна до одної. За час спільної роботи в Центрі працівниці настільки зблизилися, що навіть сімейні свята відзначають разом. Вони впевнені в необхідності підтримки одна одної, інакше, за їхніми словами, збільшується ризик емоційного вигоряння.

– Випадки у підопічних родинах бувають дуже важкими, і це неабияк виснажує. Тут дуже доречними стають супервізії та різноманітні тренінги, які організовує для нас керівництво, за що висловлюю окрему подяку. В умовах нашої роботи це дуже важливо. А ще в нас велика увага з боку керівництва приділяється згуртуванню колективу – ми збираємося разом, обговорюємо робочі проблеми, радимося з приводу окремих ситуацій у родинах. Це – досить дієвий інструмент для вирішення гострих проблем підопічних.

Олена каже, що її власні діти також потребують тепла та турботи, тому з роботи додому вона намагається не забирати проблеми та негатив.

– Діти чекають від мене материнського піклування. Вони повинні бачити на моєму обличчі тільки усмішку!

Окрім виконання щоденних обов`язків фахівчині із соціальної роботи, на фоні поширення коронавірусу перед Оленою Бєляєвою кожного дня стоїть завдання збереження власного здоров`я та здоров`я своєї родини. Справа в тому, що її робочий кабінет знаходиться прямісінько в будівлі діючої міської лікарні. До того ж більшість підопічних, яких пані Олени відвідує вдома, чомусь не вважають за потрібне дотримуватися правил безпеки та користуватися засобами захисту.

– Складно продовжувати свою роботу якісно, бо всі державні структури у зв`язку з карантином змінили спосіб роботи – хтось повністю працює дистанційно, хтось не надає якихось довідок. Але ж родинам потрібно оформлювати та отримувати виплати. До нас часто звертаються за допомогою одинокі матері, внутрішньо переміщені особи. Звичайно, коронавірус вплинув на роботу Центру. До всіх проблем додався ще й можливий ризик захворіти. Але, думаю, попри всі перешкоди ми впораємося!

В такій роботі, як в Олени Вікторівни, необхідна мотивація. Вона каже, що особисто її надихають результати власної роботи.

– Найцінніше в моїй роботі – зберегти родину! Бувають різні випадки. Іноді доводиться приймати більш жорсткі заходи і вилучати дітей з родини, але при цьому фахівці Центру продовжують працювати з батьками. Багато кому вдається навіть повернути власних дітей у родину. От коли я бачу, що у маленької дитини з`являється турботлива матуся, яка і нагодує, і приласкає, то це найкраща мотивація в подальшій роботі. Такі родини надалі самі намагаються допомогати, власним прикладом показують і вчать, як потрібно себе поводити і які наслідки може мати та чи інша поведінка.

Поспілкувавшись з Оленою Бєляєвою, робимо висновок: поки на сторожі безпеки родин будуть такі спеціалістки, як вона та її колеги, можна бути впевненими, що все буде добре. «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома» – це, дійсно, правда, з якою не посперечаєшся.

Олена Рогатинська

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Окремі думки, висловлені в матеріалах є виключною відповідальністю організації «Людина в біді» та фондом «Посмішка дитини» і не обов’язково відображають погляди Агентства USAID або Уряду США