Що змінив коронавірус в трудових правовідносинах?

            Ми не чекали війни і більшість знала про неї з фільмів, або розповідей інших. Коли прийшла біда в наш дім, ми виявилися не готовими до викликів, змін. А існуюче законодавство не могло регулювати відносини, що склалися через війну. Державі терміново довелося приймати закони та підзаконні акти, щоб вирішити навалу проблем як для самої держави, так і для її органів влади і управління, для населення. Поспіх прийняття нових нормативних актів призвів до численних протиріч та порушення прав людей. І багаторічна боротьба людей, громадських організацій за відновлення прав має певні успіхи, однак подекуди до цього дня остаточна справедливість не досягнута.

           Тепер прийшла пандемія, про яку раніше ми знали тільки з фільмів. Не маючи досвіду боротьби з таким викликом, Україна виявилася не готовою до боротьби і на законодавчому рівні. Терміново приймаються закони, вносяться зміни і доповнення до існуючих. Звідусіль нас закликають сидіти вдома, відміняється рух громадського транспорту, закриваються на карантин школи та садочки.

            Ми розуміємо загрозу і ладні виконувати всі рекомендації. Але життя триває. Ми маємо роботу, а від неї і зарплатню – засоби для існування. Залишитися вдома – втратити роботу. Піти на роботу – з ким діти, чим доїхати, як в натовпі не підчепити хворобу?

            Невизначеність і ризики втрат позначаються на нашому самопочутті, породжують страхи.

            З метою врегулювання правовідносин при боротьбі з коронавірусом, 17 березня Верховна Рада на позачерговому засіданні приймає закон № 3219 щодо запобігання виникнення і поширення цієї хвороби. Цим законом  вносяться зміни до низки законів, в тому числі й тих, що регулюють трудові правовідносини.

            Відтепер, на період встановлення карантину або  обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором вдома, надавати працівнику за його згодою відпустку, змінюватися режими роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій. 

            Однак в житті набагато більше ситуацій, ніж ті, що намагається врегулювати закон.

            Так, роботодавець може вважати невигідним продовжувати діяльність і на певний час припинити її, розпустивши працівників  по домівках,  запропонувати працівникам  піти у відпустку, або звільнитися. І що робити? Найперше, знати свої права. По-друге, мати бажання їх відстоювати.

            Припустимо, що працедавець не може, або не хоче перевести працівників на віддалений режим роботи. І продовжувати роботу підприємства, установи, у звичному режимі не має змоги. Ситуацію з карантином, коли робота припиняється, а працівники не звільнені, можна кваліфікувати як простій. За ст.113 Кодексу законів про працю (далі КЗпП)  простій з вини працівника не оплачується. При простої не з вини працівника, йому виплачується 2/3  тарифної ставки (окладу) за весь час простою. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Тобто, при карантині працедавець має виплатити середній заробіток. А це йому не вигідно.

            Тоді виникають «ідеї». Так, працедавець пропонує йти у відпустку. Безоплатну. Під час карантину працівник не зобов’язаний йти у відпустку без збереження зарплати – це право, а не обов’язок. Але, згідно з ст.25 Закону України “Про відпустки” мати, батько, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території можуть отримати відпустку без збереження заробітної плати, а працедавець має її надати в обов’язковому порядку. Якщо працівник погодився  взяти відпустку, за законом № 3219 на період карантину також знімається обмеження щодо 15 днів відпустки без збереження зарплати (безоплатна відпустка може бути не більше 15 днів на рік).

            Працівнику можуть запропонувати звільнитися за власним бажанням, або за згодою сторін. Та для цього потрібне власне бажання, або згода. Так, бувають ситуації, коли працедавцю неможливо відмовити і працівник пише заяву про звільнення. Слід мати на увазі, що карантин закінчується, система відновлює своє функціонування і суд по вашій заяві може визнати  звільнення  за власним бажанням незаконним, а написану заяву під примусом, недійсною. Тим більше, що звільнення в таких випадках провадяться одночасно багатьох працівників і довести в суді написання заяви під примусом буде легко. Свідки – всі звільнені працівники.

            Складнішою є ситуація, коли трудові відносини офіційно не оформлені. Така ситуація є поширеною, однак за ст.265 КЗпП за факт неофіційного працевлаштування передбачено штрафи для роботодавця – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження. Тож в цій ситуації  важливо задекларувати свій намір звернутися до Державної служби з питань праці щодо притягнення роботодавця до відповідальності і в разі не усунення порушень – звернутися до Держпраці із відповідною заявою.

            Слід також пам’ятати, що тимчасове переведення працівника в разі простою на іншу роботу можливо тільки в тій же місцевості і не більше ніж на 1 місяць (стю34 КЗпП). А переведення на неповний робочий день можливе тільки за згодою і працівника и працедавця (ст.56 КЗпП).

            І насамкінець, умови трудового договору, які погіршують становище працівників відповідно до чинного законодавства, є недійсними (ст. 9 КЗпП).

            Тож, якщо немає змоги працювати вдома і немає змоги виходити на роботу, з різних підстав, не слід бути учасником різних «схем». Краще взяти безоплатну відпустку на період карантину та зберегти трудові відносини.

            Життя триває. Мине карантин і пандемія. А наші права, якщо вони будуть порушені, можна відновити та захистити.

            Борімося і поборемо.

 

Автор: Мельников Олександр Васильович, юрист