“Відчуваєш цінність простих речей тоді, коли втрачаєш”

Медики швидкої допомоги розповідають про свої відчуття від роботи в час пандемії

Ризик захворіти на коронавірус для медичних працівників —найвищий. В той же час медики виявляють справжню громадянську відповідальність і людську мужність та продовжують виконувати свою місію — рятують здоров’я та життя людей. На підстанції швидкої допомоги, де працюють наші співрозмовники, панує ділова атмосфера без зайвої метушні. Тут кожен знає свою справу і цей робочий настрій мимоволі діє як заспокійливе.

Наталія Деревенчук, фельдшер дитячої виїзної бригади інтенсивної терапії

– Мабуть, це професійне, – зазначає Наталія Деревенчук, фельдшер дитячої виїзної бригади інтенсивної терапії, – немов тумблер в голові вмикається. На роботі діємо чітко й швидко. Потім відходимо, переживаємо.

Наталія працює в сфері охорони здоров’я вже двадцять років, з них останні вісім в єдиній на всю область дитячій реанімаційній бригаді. Разом з колегами вона виїжджає у найвіддаленіші куточки Запорізької області, аби допомогти малечі.

 

 

 

“Космічний десант” проти вірусу

– Як і раніше, в нашій роботі — виклики різноманітні, — розповідає Наталія, – але в країні та світі пандемія, тому люди більш занепокоєні ситуацією, більш схвильовані. Звичайні сезонні респіраторні захворювання викликають дуже багато паніки. Ми почуваємось захищеними на роботі. В нас є в достатній кількості протиепідемічні костюми, рукавички, маски, респіратори, антисептичні засоби. І на підозру або на підтверджені випадки COVID-19 ми одягаємось відповідно. Дітям наш вигляд подобається — ми ніби космонавти. Можемо пожартувати, аби вони почувалися спокійніше. В нас були виклики на COVID-19. Були дорослі, були й діти, але всі наші дітки видужали.

Андрій Капустян, лікар-анестезіолог спеціальної виїзної бригади інтенсивної терапії

В захисному костюмі спекотно й задушливо, утруднені

рухи та обмежене поле зору. Але ці незручності Андрій Капустян, лікар-анестезіолог спеціальної виїзної бригади інтенсивної терапії, сприймає філософськи. “Треба працювати”, – каже він. Під захисними окулярами на його звичайних швидко конденсується пара.

– В нас є два види костюмів. Один – для особливо небезпечних інфекцій, складається з декількох шарів. Його досить складно одягати. Це займає якийсь час. Інший – індивідуальний комбінезон, який можна одягнути за кілька хвилин. Зараз лікарі стали більш відповідально ставитися і до себе, і до пацієнтів, користуються засобами індивідуального захисту. Люди хворіють і йде тенденція до збільшення таких захворювань, – говорить Андрій.

Дім для суперменів

– Я людина “робоча”, ризики високі, але я хочу убезпечити свою родину, – розповідає Наталія. – Вдома на вході стоїть антисептик, одразу, як приходжу, дезінфікую руки, ручки дверей. Окремий пакет для свого одягу, окреме прання. Зараз навіть посуд маю окремий.

Наталію чекають вдома батько й три доньки. Старшій Альоні 17, а близнючкам Насті та Наташі майже 16. Поки мама на роботі, доньки вчаться дистанційно, старша готується до ЗНО та вступу до вищого навчального закладу.

– Вони моя опора. Як прийду ввечері, вже все приготовано-напечено, допомагають мені розібратися з комп’ютером… Хвилюються всі, але найбільше батько. Разом його заспокоюємо. Роботи побільшало, вдома буваю набігами, але кіт ще впізнає, – напівжартома каже Наталія.

У Андрія Капустяна вдома дружина й донька, їй дванадцять років. До його професійних обов`язків ставляться з розумінням, додаткових пояснень нікому не потрібно:

– Тато пішов на роботу. Тато — лікар. Моя мама далеко, брат далеко, тому спілкуємось телефоном. Мріємо зустрітися всі разом, коли все це вже скінчиться. Складно сказати як довго все це триватиме, але боремось. Думаю, переможемо.

Наталія зітхає:

– Набридло боятися, бути постійно в напрузі. Дуже хочу спокійно погуляти парком, поїхати вільно, куди треба, піти в кіно, повезти кудись дітей… Як сильно відчуваєш цінність таких простих речей, коли їх втрачаєш.

Спільна перемога

Але попри величезну кількість ризиків, з якими доводиться стикатися зараз лікарям, є в роботі й свої приємні моменти. Найголовніший з них — зміни в ставлення громадськості до працівників охорони здоров`я.

– Серед населення стала більш почесною робота лікаря, робота медпрацівника. Стало більше поваги. Це велика моральна підтримка для нас, – відзначає Андрій. Але, на жаль, не всі готові давати потрібну інформацію лікарям. – Дуже прошу, коли звертаєтесь на швидку допомогу, до сімейного лікаря — обґрунтуйте скарги: чи було підвищення температури, чи були ви за кордоном, чи контактували з інфікованим хворим. Так буде легше бригаді виїхати та надавати вам допомогу.

Особливо відзначають медики своїх колег та волонтерів. Окрім моральної підтримки, допомагають забезпечити засобами захисту й дістатися на роботу. Наталія Деревенчук розповідає, що в перші дні карантину доїхати до підстанції швидкої стало справжньою проблемою:

– Громадський транспорт був заборонений, а спеціальні автобуси для медичних працівників були важкодоступними. Саме завдяки колегам, які мають власний транспорт, а також завдяки волонтерам було можливо своєчасно дістатись до роботи та виїжджати на виклики. Дуже дякую водіям та волонтерам групи у вайбері та телеграмі “Вони рятують життя”. Там більше двох тисяч учасників. Додому довозять і забирають, навіть не з зупинки громадського транспорту.

Медики підкреслюють: саме завдяки вчасному впровадженню карантинних заходів і відповідальному ставленню громадян, які дотримувалися обмежень, в Україні вдалося уникнути стрімкого зростання захворювань. Це спільне досягнення і перша перемога на шляху боротьби з вірусом. Проте розслаблятися ще зарано. Небезпека відступила, але не зникла.

Ця серія публікацій, присвячена людям, чия робота допомагати іншим. Висловлюємо свою вдячність і щиру підтримку тим, кого ми можемо не знати особисто, але на чию допомогу розраховуємо в скрутний момент.

Анастасія Глеваха

 

Запоріжжя приєднується до всесвітнього флешмобу – подяки медичним працівникам оплесками!

16 травня об 11:00 давайте вийдемо на свої подвір’я, балкони, відчинимо вікна та впродовж трьох хвилин подякуємо оплесками тим, чиї відважні дії сприяють боротьбі з пандемією COVID-19 та щодня допомагають нам, запоріжцям!

Поширюйте інформацію, беріть участь у флешмобі, підтримаймо один одного!

Матеріал створено в рамках проєкту “Герої нашого часу”, який реалізується БФ “Посмішка дитини” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).